Впродовж 200 років Москва домінувала у Центрально-Східній Європі, використовуючи принцип «поділяй і володарюй». Кремль використовує цей принцип і сьогодні.

Угорський гамбіт ПутінаВосени 2014 року амерканський портал Politico опублікував інтерв’ю з польським політиком, екс-спікером польського Сейму, екс-міністром закородонних справ Польщі Радославом Сікорським, який розповів журналісту, що в 2008 році Володимир Путін пропонував Польщі об’єднати зусилля проти України. «Хотів (Путін), щоб ми брали участь у розділі України», – сказав Сікорський. Згідно його свідчень, російський лідер переконував прем’єра Польщі Дональда Туска в тому, що, мовляв, Україна — це штучна держава, а Львів є польським містом.

Аналогічну думку про Україну, у квітні 2008 року, Путін висловив, розмовляючи із президентом США Джорджем Бушем, під час дискусії на закритому засіданні Росія — НАТО. «Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її території — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами», сказав Путін американському лідерові.

Згодом пропозиція поділу України вийшла з кулуарів дипломатичної кухні і була оприлюднена на рівні офіційної політики.

Віце-спікер Держдуми РФ Володимир Жириновський з трибуни російського парламенту запропонував Польщі, Угорщині та Румунії взяти участь у поділі України. Він заявив, що землі Західної України, приєднані до Радянського Союзу напередодні Другої світової війни, не були українськими. Більше того, невдовзі до польського міністерства іноземних справ надійшов офіційний лист із пропозицією територіального поділу України. Подібну пропозицію отримали також Угорщина і Румунія. Усе це підтверджує факт, що Кремль був готовий віддати полякам ласий шматок у вигляді Волині та Галичини, аби втягнути поляків у коло спільників злочину проти сучасного світового ладу. І, здається, що принаймні один із лідерів країн, які отримали таку пропозицію, проковтнув наживку російських імперіалістів.

Шокуюча інформація про те, що США наклали санкції на шість осіб із політичної та економічної еліти Угорщини, була несподіванкою для тих, хто не цікавиться проблематикою геополітики в Центрально-Східній Європі. Що ж стало причиною такої жорсткої реакції Сполучених Штатів?

Західні оглядачі звертають увагу на дивну політику угорського прем’єра Віктора Орбана, який із запеклого опонента Москви перетворився в союзника Кремля. З моменту запровадження санкцій проти Москви, Орбан постійно підкреслював, що англо-саксонські санкції шкодять економіці Угорщини. У ключових моментах Орбан підтримував меншість, яка блокувала рішення Європейського Союзу. Тобто, Путіну вдалося знайти слабку ланку на східному фланзі Північноатлантичного союзу, а угорський прем’єр став лідером лобістів путінської Росії в ЄС. Це становить серйозну загрозу регіональній безпеці.

Російська політика щодо сусідів є не тільки передбачуваною, але примітивною. Москва любить загрібати жар чужими руками і постійно ловить свої жертви на живця. Підбурення до територіальних суперечок і розпалювання міжнаціональної ворожнечі впродовж останніх двохсот років було головним інструментом російської дипломатії у Східній Європі.

Країнам регіону необхідно усвідомити той факт, що об’єктом агресії є не тільки Україна. Об’єктом агресії є ціла Європа. Євразійський імперіалізм становить загрозу для цілого континенту. Якби Україна втратила незалежність, наступними жертвами стали б країни Центральної і Східної Європи, в першу чергу, балтійські країни і Польща. Це підтверджують свідчення російських стратегів. Наприклад, екс-радник спікера російської Держдуми, ідеолог теорії євразійства Олександр Дугін у книжці із назвою «Основи геополітики», яка була опублікована за підтримки Департаменту Стратегії Військової Академії Генерального Штабу Міністерства Оборони Російської Федерації, написав, що Росія повинна знищити “санітарний кордон”, створений із малих, озлоблених, історично безвідповідальних народів і держав з маніакальними претензіями і повною залежністю від таласократичного Заходу. В ролі такого “санітарного кордону”, – пише Дугін, – традиційно виступає Польща і східноєвропейські країни. Завданням Євразії є те, щоб цього кордону не існувало, – підсумовує впливовий російський стратег.

Вплив Дугіна на формування міжнародної стратегії Кремля є вражаючим. Його ефекти чітко видно на Сході України. І ця політика несе серйозну загрозу для всіх країн колишнього соціалістичного табору. З цієї точки зору прем’єр Угорщини мав би пригадати уроки історії власної країни. Бо, якщо впаде незалежна Україна, російські танки, як і в 1956 році, можуть знову з’явитися на вулицях Будапешту. Щоб не допустити реалізації подібного сценарію, країни Центрально-Східної Європи повинні відкинути провінційний світогляд, маргінальні претензії та дрібні територіальні суперечки. Натомість варто серйозно замислитися над створенням основ сильного геополітичного союзу в Балто-Чорноморсько-Адріатичному регіоні. Необхідно спільними зусиллями зупинити експансію агресивної євразійської Імперії Зла і запобігти повторенню трагічних уроків історії.

ЯГЕЛЛОНІЯ.ORG / Володимир Іщук